пʼятницю, 18 лютого 2022 р.
четвер, 17 лютого 2022 р.
"ЗБЕРЕЖЕМО ПЕРВОЦВІТИ"
Весна... Зелене царство природи поступово прокидається. На прогрітих сонцем галявинах з'являються дивовижні рослини - первоцвіти: підсніжники, проліски, ряст, крокуси...
Як весняна пташечка співа,
Розцвітає на осонні сон-трава.
Хоч морози запізнілі –
Он підсніжники вже білі.
Над снігами квітнуть рано
Фіолетові шафрани.
Дістає весна із скрині
Проліски небесно-сині.
Із трави нам шлють привіти
Жовті-жовті первоцвіти:
Ряст, медунка, горицвіт
Майоріють серед віт.
Бережіть красу цю, діти,
Не зривайте первоцвіти!
середу, 16 лютого 2022 р.
ДЕНЬ ЄДНАННЯ
День єднання нас всіх. Ми різні, різного віку, різної статі, з різних міст, регіонів, різних професій, різних талантів, різних знань, мов, релігій. Але об'єднує нас єдине бажання: жити в мирі, щасливо, однією родиною.
З днем єднання, синьо-жовті, з днем єднання, Україно!
Наш клас приєднався до Всеукраїнського флешмобу у День єднання, прослухавши Державний гімн України.
четвер, 3 лютого 2022 р.
ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ
В ЗИМОВИЙ ПЕРІОД
Внаслідок температурних перепадів на дахах будинків, виступаючих частинах будівель і на великих деревах масово утворюються крижані бурульки. Падаючи, вони можуть травмувати перехожих. Падіння снігу або льоду з даху може привести не тільки до сильного удару або струсу мозку, але і до смерті. Вгадати той самий момент, коли бурулька вирішить, що висіти їй набридло, абсолютно неможливо.
На дахах можна побачити величезні бурульки, які можуть травмувати людину і місця падіння яких нічим не огороджені.
Щоб не стати жертвою крижаних бурульок, які можуть впасти на пішохода з настанням потепління необхідно:
- встановлювати попереджувальні знаки і огорожі небезпечн
их місць можливого падіння бурульок; - не заходити за межі встановлених огорож, а в місцях їх відсутності самому звернути увагу на наявність небезпечних утворень з криги і снігу на дахах будинків;
- проходячи повз будинків або біля високих дерев, необхідно переконатися у відсутності загрози падіння льодових наростів;
- не ходити вздовж будівель, а також під балконами, де нависли бурульки;
Пам’ятайте, що дотримання цих основних заходів безпеки та порад дозволить вам уникнути трагедії.
Будьте пильними, бережіть себе!
ОБЕРЕЖНО, ТОНКА КРИГА!
- не перевіряйте міцність льоду ударом ноги;
- у випадку, якщо лід почав тріщати, рекомендується відходити від цього місця повільно й акуратно, не відриваючи ніг від льоду;
- якщо ви провалилися, широко розкиньте руки по краях льодового проламу й утримуйтеся від опускання у воду з головою
середу, 2 лютого 2022 р.
85 -річчя від дня народження
ОЛЕКСАНДРА АНТОНОВИЧА ЗАХАРЕНКА
Спасибі, вчителю, за серце золоте,
За мудрість, за турботу і терпіння,
Посіяне тобою - хай любов'ю проросте
І мудре, добре й вічне виросте з насіння!
Він народився у місті Кам'янка на Черкащині в родині службовців – у похмурому 1937 році. Як більшість тогочасних хлопчаків – дітей війни, – мріяв стати льотчиком. Проте з льотною кар'єрою не склалося – підвело здоров'я, відтак юнак вступив до фізико-математичного факультету Черкаського педагогічного інституту, який закінчив у 1959 році. Його напрвили викладати математику і фізику до восьмирічної школи у "непереспективне" село Сахнівка, що мала статус бригади місцевого колгоспу "Маяк". Учні Сахнівської школи полюбили молодого вчителя - він був лише на кілька років старший за них і зовсім не схожий на інших викладачів. Новоспеченого педагога не відпускало небо, ним захопилися й учні, які обожнювали його розповіді про небо і космос.
Незабаром у школі з'явилися шкільна обсерваторія, ракетомодельний гурток в її приміщенні, маленький аеродром "Байконур", з якого злітали у небо кількаступеневі ракети із живими мишами на борту, які разом з відсіком на парашуті поверталися на землю.
Злетів у небо відремонтований учнями і батьками дельтаплан. Першим випробувачем апарату став сам О.А. Захаренко, цим здійснивши і свою дитячу мрію – літати.
Захоплення моделюванням і випробуванням багатьом підліткам заповнювало дозвілля творчою радістю. І колишні гуртківці ставали льотчиками.
Він молодий педагог, до речі, й гурток електроніки: під його керівництвом учні створили обчислювальну машину "Ромашка", яку використовували на уроках математики.
У 1964 році 27-річному педагогу було присвоєно звання "Відмінник освіти України", а через два роки його призначили директором Сахнівської школи. Він і раніше фонтанував ідеями, а очоливши навчальний заклад, до якого встиг "прикипіти", розгорнув по-справжньому бурхливу діяльність.
Директор хотів, щоб у його школі були створені всі умови для навчання й всебічного розвитку дитини, вважав, що кожен квадратний метр шкільної території має виховувати. Відтак і робив усе можливе, аби ця колиска було зручною і затишною. Долучаючи до процесу не лише колег-учителів, а й самих учнів та їхніх батьків, яких у такий спосіб, між іншим, теж виховував.
Трудове виховання посідало у школі одне з головних, почесних місць. Наприкінці 60-х силами школярів, учителів і батьків був побудований культурно-музичний центр (шкільний музей, планетарій та обсерваторія), закладено дендропарк, споруджена оранжерея. А з 1973 до 1983 року шкільна спільнота побудувала навчально- спортивний комплекс із двома басейнами – літнім і зимовим, спортивними і тренажерними залами, хореографічною залою, музичним салоном, навчальними і спальними кімнатами для молодших школярів.
У 1987 році збудували теплицю й обладнали виробничі майстерні, а пізніше – власний міні-завод з виготовлення монтажних плат. Школа брала замовлення на підприємствах району – хлопці виробляли дрібні деталі для сільськогосподарських машин, дівчата шили серветки та рукавиці. Навесні й восени всі разом працювали у шкільному гаю, на навчально-дослідних ділянках та у шкільній теплиці, допомогали у колгоспі й лісництві. А заодно – опановували автомобільну справу, вчилися на механізаторів і трактористів (трактори і комбайни теж були). Тобто кожен учень упродовж навчання пробував себе у різних видах діяльності. А випускники разом з атестатом отримували права водія і тракториста.
Таким чином звичайна школа перетворилася на навчально-виховний комплекс, якому могла б позаздрити будь-яка престижна міська гімназія. До нього дотепер входять п'ять центрів: молодших школярів, старшокласників, виробничого навчання і праці, а також центр здоров'я і культурно-музичний центр.
Те, що він зробив, є прикладом для педагогіки. Коли він став відомим, до цієї школи приїжджало до 1,5 тисячі педагогів з усього Радянського Союзу, були представники Німеччини, Канади, Японії, Китаю, інших країн. На жаль, він рано помер. Сьогодні школі присвоєне його ім’я. Це Авторська школа Олександра Захаренка. Якщо сьогодні кажуть, що в центрі уваги людина, то Олександр Захаренко колись самостійно зробив висновок: не навчальний процес, не стіни в школі, а саме дитина й безпосереднє спілкування з нею, індивідуальна робота дають найкращі результати. Він видав дві книжки, потім ще три. Найбільш відома – «Поспішайте робити добро». Це – девіз усього його життя. Бо щодня він робив добрі справи, які залишилися для нас. Сьогодні ми поширюємо його досвід.
У нашому класі було проведено інформаційну годину про життєвий і творчий шлях земляка.
Якщо хочете змінити світ на краще,
то починайте це робити із себе.
І не із завтра чи сьогодні, а з цієї хвилини..."
Олександр Захаренко